Записи с тегом ‘Старцев’

Враження від матчу Волинь-Чорноморець

Футбольний рік у Луцьку закінчувався 2 грудня, Волинь приймала вдома Чорноморець. Для тих, хто висловлював на різних інтернет порталах багато різних “фу” коротке пояснення. Волинська погода абсолютно не зважила на той факт, що має відбуватись футбольний матч. У результаті не надто приємний сюрприз. За день до матчу у Луцьку пройшов сильний дощ, вночі вдарив мороз. Як наслідок можна було милуватися абсолютно замерзшими калюжами та осколками льоду. Глядачі, які таки прийшли на стадіон,  виявили на стільцях цей самий лід в асортименті. Впродовж більшої частини матчу їх ще й посипало снігом. Тому 3 200 вболівальників (на 100 більше, ніж на матчі проти “Говерли”) доволі непоганий результат, враховуючи примхливість українського вболівальника взагалі, та волинського зокрема.

Все та ж погода стала причиною не надто хорошого стану газону. Проте, насправді все було не так страшно, і поле не надто заважало командам грати у футбол. Це відображено і в офіційному протоколі матчу, де газон отримав оцінку “4″. Вищої оцінки в турі не отримало жодне поле, а газон в Ужгороді отримав “трійку”.

Сама гра розпочалась із розвідки, після якої ініціативу захопили волиняни. Було помітно, що господарі хочуть завершити рік перемогою і з чистою совістю відправитись на “футбол паті”, яке мало відбутись після матчу. Волинь контролювала м’яч, володіла територіальною перевагою і намагалась тиснути, проте із створення гольових нагод не надто складалось. Удар зі штрафного від Аржанова відбив Безотосний, він же забрав м’яч в руки після удару Душана Савіча (македонський нападник здійснив непоганий рейд, але прямо у руки кіперу), Ерік Бікфалві ударом з 18-ти метрів у ствір не влучив. Чорноморець же, створивши один момент у контратаці, перетворив його у гол. Залишається відкритим питання, чому в тому моменті Сімінін змушений був грати відразу проти двох суперників…

На другий тайм волиняни вийшли з бажанням відігратись і продовжували володіти ініціативою. Ультрас із 17 сектору тричі влаштовували піротехнічні шоу, після останнього з яких довелося зупиняти гру – половину поля заволікло густим димом так, що нічого не було видно.

Вболівальники несамовито підганяли команду вперед гучними зарядами. На 15 секторі вже традиційно “командував парадом” чолов’яга з голим торсом, який з перемінним успіхом намагався завести так званих “кузьмічів”. Однак, всі ці екстремальні спроби виявились невдалими. Гравці “Волині” старались і лізли із шкіри, однак від надмірного бажання стали припускатись прикрих помилок. Пилипчук привіз у свої ворота пенальті, яке реалізував Сантана. Пізніше дитяча помилка Ілієва призвела до виходу 1 в 1 від Бакая, який у блискучому стилі нейтралізував Старцев. Більше приводів для радості було в групи активних вболівальників “Чорноморця”, які незважаючи на солідну відстань і погоду приїхали підтримати рідну команду.

Все, чим змогли відповісти лучани – це акробатичні етюди від Овонікоко. Однак обидва удари в падінні через себе не досягли цілі. Волиняни вдруге поспіль програли вдома “Чорноморцю” із рахунком 0-2. Після фінального свистка гравці подякували вболівальникам і подарували декілька футболок. У післяматчевому інтерв’ю Анатолій Демяненко пожалівся на нестачу кваліфікованих гравців. Однак, 9 із 11 гравців стартового складу матчу проти “Чорноморця” були запрошені до “Волині” саме Анатолієм Васильовичем. Навіщо було брати гравців, а потім жалітись на їх рівень гри – питання з розряду риторичних.

Залишається тільки сподіватись, що новий рік принесе волинським вболівальникам більше приводів для радощів, у гравців будуть горіти очі і здобуватимуться перемоги.

Скільки можна це терпіти?

Що сказати? Волинь вкотре порадувала. Цього разу – львівських уболівальників. Усі волиняни, які приїхали мерзнути за рідну команду на стадіон “Україна”, чекали від матчу багато. Але явно не того, що трапилось уже на перших секундах гри. Петар Занєв вчергове допустив безглуздий ляп, наштовхнувшись на партнера по команді, чим неайбияк допоміг Лукасу. Перед іспанцем залишився вільний коридор, чим він і скористався.

Взагалі, ознайомлюючись зі стартовим складом “Волині” перед матчем, було важко знайти приводи для оптимізму. Дискваліфікований капітан і серце команди Сімінін, якому просто нереально знайти повноцінну заміну. Хоча, варто відзначити Олега Шандрука-він відіграв непогано і навіть мав нагоду відзначитись. Зліва у захисті розташувався гравець-катастрофа Петар Занєв. Здавалося, жоден тренер не наважиться поставити цього захисника після феєричного провалу у складі збірної Болгарії. А ні, Анатолій Демяненко виявився сміливим. Невиправдано сміливим.

Знову слабко відіграли фланги. Олександр Насонов сам зізнається, що йому краще діяти в півзахисті. Там можна досягати результату завдяки наявній у цього гравця настирності та старанності. Для гри ж у півзахисті потрібно вміння обіграти суперника, зробити гостру передачу в динаміці. Сергій Пилипчук діяв традиційно активно, але знову розчарував у завершальній стадії. В першому матчі сезону проти Карпат Сергій зіпсував десь три гольові нагоди. Цього разу у нього була одна, проте яка! Достатньо було просто пробити у майже порожні ворота, однак Сергію захотілось зробити це красивим ударом у дев’ятку…

Як треба бити у дев’ятку продемонстрував Леван Кенія у другому таймі. Гольова передача дійшла до грузину із флангу Занєва… Когось ще це дивує? Мабуть, легше повірити у те, що Дід Мороз існує, ніж у високий рівень цього гравця.

Доповненням “блискучого” складу став дует Овонікоко-Савіч. Якими приладами треба користуватись, щоб розгледіти в грузинському нігерійцю талант форварда-невідомо. Знову невдалі дії увесь матч. Навіть помилка Богатінова не допомогла Овонікоко-замість відкотити під удар партнеру, він пробив прямо у кіпера без жодних шансів на успіх… Душан Савіч багато старався, проте сідав надто глибоко і пробивав по воротам лише з дальніх дистанцій. Отримавши гарну нагоду пробити з десяти метрів, македонський нападник не знайшов кращого варіанту, ніж картинно впасти…

Загалом складалось доволі дивне враження від гри Волині. Ніби команда не йшла великими силами вперед, а позаду залишались вільні зони неймовірних розмірів. Позитивні зміни у грі трапились після виходу Суботіча, Павлова та Бабиря. Однак, надто пізно. Лучани знову почали грати у футбол лише тоді, коли суперник вже відірвався у рахунку.

Виникає багато питань: навіщо випускати на поле відверто слабких гравців, якщо у складі є сильніші? Чому у складі є люди, які грають так, ніби роблять усім велику послугу? Чому замість молодих українців Бабиря та Павлова на полі грузинський нігерієць Овонікоко, який відверто поступається їм за рівнем гри? Чому було забраковано Леандро з мотивацією “у нас є кращі українці”, а на його позиції відверто бездарно грає Петар Занєв, чий рівень команда-аутсайдер першої ліги? Врешті-решт, чому Бікфалві та Суботіч “спіймали зірочку”, хоча провели у складі команди лише 4 місяці? Чому у воротах стоїть нестабільний Літовченко, а в запасі сидять досвідчені Старцев та Неділько?

Доки не буде відповідей на ці питання, доти і не буде гри від лучан. Результати двох останніх турів вказують на те, що 5 місце було тимчасовим успіхом, в деякій мірі навіть випадковістю. У трьох матчах з командами підвалу турнірної таблиці набрано лише 3 очки.

Абсолютно бездарно програвши матч, гравці швиденько втекли у підтрибунне приміщення, і лише Ванче Шиков та Сергій Пилипчук подякували вболівальникам за підтримку. Решті було соромно? Чи просто байдуже?

Залишається чекати реакцій від тренерського штабу, внесення змін та коректив у гру. Постійно наступаючи на ті ж граблі, команда схоже вибила собі всі зуби, і тепер не може навіть огризатись. За таких умов сподіватись вдалого результату марно.