Записи с тегом ‘Лукас’

Скільки можна це терпіти?

Що сказати? Волинь вкотре порадувала. Цього разу – львівських уболівальників. Усі волиняни, які приїхали мерзнути за рідну команду на стадіон “Україна”, чекали від матчу багато. Але явно не того, що трапилось уже на перших секундах гри. Петар Занєв вчергове допустив безглуздий ляп, наштовхнувшись на партнера по команді, чим неайбияк допоміг Лукасу. Перед іспанцем залишився вільний коридор, чим він і скористався.

Взагалі, ознайомлюючись зі стартовим складом “Волині” перед матчем, було важко знайти приводи для оптимізму. Дискваліфікований капітан і серце команди Сімінін, якому просто нереально знайти повноцінну заміну. Хоча, варто відзначити Олега Шандрука-він відіграв непогано і навіть мав нагоду відзначитись. Зліва у захисті розташувався гравець-катастрофа Петар Занєв. Здавалося, жоден тренер не наважиться поставити цього захисника після феєричного провалу у складі збірної Болгарії. А ні, Анатолій Демяненко виявився сміливим. Невиправдано сміливим.

Знову слабко відіграли фланги. Олександр Насонов сам зізнається, що йому краще діяти в півзахисті. Там можна досягати результату завдяки наявній у цього гравця настирності та старанності. Для гри ж у півзахисті потрібно вміння обіграти суперника, зробити гостру передачу в динаміці. Сергій Пилипчук діяв традиційно активно, але знову розчарував у завершальній стадії. В першому матчі сезону проти Карпат Сергій зіпсував десь три гольові нагоди. Цього разу у нього була одна, проте яка! Достатньо було просто пробити у майже порожні ворота, однак Сергію захотілось зробити це красивим ударом у дев’ятку…

Як треба бити у дев’ятку продемонстрував Леван Кенія у другому таймі. Гольова передача дійшла до грузину із флангу Занєва… Когось ще це дивує? Мабуть, легше повірити у те, що Дід Мороз існує, ніж у високий рівень цього гравця.

Доповненням “блискучого” складу став дует Овонікоко-Савіч. Якими приладами треба користуватись, щоб розгледіти в грузинському нігерійцю талант форварда-невідомо. Знову невдалі дії увесь матч. Навіть помилка Богатінова не допомогла Овонікоко-замість відкотити під удар партнеру, він пробив прямо у кіпера без жодних шансів на успіх… Душан Савіч багато старався, проте сідав надто глибоко і пробивав по воротам лише з дальніх дистанцій. Отримавши гарну нагоду пробити з десяти метрів, македонський нападник не знайшов кращого варіанту, ніж картинно впасти…

Загалом складалось доволі дивне враження від гри Волині. Ніби команда не йшла великими силами вперед, а позаду залишались вільні зони неймовірних розмірів. Позитивні зміни у грі трапились після виходу Суботіча, Павлова та Бабиря. Однак, надто пізно. Лучани знову почали грати у футбол лише тоді, коли суперник вже відірвався у рахунку.

Виникає багато питань: навіщо випускати на поле відверто слабких гравців, якщо у складі є сильніші? Чому у складі є люди, які грають так, ніби роблять усім велику послугу? Чому замість молодих українців Бабиря та Павлова на полі грузинський нігерієць Овонікоко, який відверто поступається їм за рівнем гри? Чому було забраковано Леандро з мотивацією “у нас є кращі українці”, а на його позиції відверто бездарно грає Петар Занєв, чий рівень команда-аутсайдер першої ліги? Врешті-решт, чому Бікфалві та Суботіч “спіймали зірочку”, хоча провели у складі команди лише 4 місяці? Чому у воротах стоїть нестабільний Літовченко, а в запасі сидять досвідчені Старцев та Неділько?

Доки не буде відповідей на ці питання, доти і не буде гри від лучан. Результати двох останніх турів вказують на те, що 5 місце було тимчасовим успіхом, в деякій мірі навіть випадковістю. У трьох матчах з командами підвалу турнірної таблиці набрано лише 3 очки.

Абсолютно бездарно програвши матч, гравці швиденько втекли у підтрибунне приміщення, і лише Ванче Шиков та Сергій Пилипчук подякували вболівальникам за підтримку. Решті було соромно? Чи просто байдуже?

Залишається чекати реакцій від тренерського штабу, внесення змін та коректив у гру. Постійно наступаючи на ті ж граблі, команда схоже вибила собі всі зуби, і тепер не може навіть огризатись. За таких умов сподіватись вдалого результату марно.

Роздуми про 12 тур УПЛ

UPL

Падали, падають і… будуть падати?

У звітному турі ряд гравців продемонстрували хороші артистично-акробатичні етюди. Особливо відзначився Чавес Рібейро Мораєс Джуніор Алуізі (важко йому мабуть у дворі було), або просто Мораес. Нападник донецького Металурга завдяки своїм артистичним даним зумів заробити пенальті, обдуривши самого Юрія Вакса. Бразилець прокинув м’яч повз Яна Масло і міг спокійно пройти далі та пробити по воротах. А ні, впасти надійніше. Через декілька хвилин нападник відзначився просто фантастичною по виконанню мініатюрою на тему “мені погано”, різко і картинно впавши на рівному місці. Продовжилась тенденція до падінь замість ударів і в інших матчах. Лукас у матчі Карпати-Говерла відзначився чудовим стрибком, підібгавши під себе обидві ноги. Це у ситуації, де спокійно можна було забивати. Кому дійсно не повезло із падінням, так це Крістальдо. Шансів втриматись на ногах у аргентинця в тому моменті не було. Що не завадило арбітру матчу показати нападнику другу жовту картку.

Безумовно, з такими любителями “малювати” варто щось робити. Інакше замість футболу доведеться спостерігати на полях України художню гімнастику. Дискваліфікація на декілька поєдинків стала б хорошим уроком для любителів дайвінгу.

Кому цікаво-можна продивитись відео із сайту Волині, де у 3Д графіці показано, що між Яном Масло та Мораесом навіть контакту ніякого не було.

Рахунок туру 1-1

Відразу три матчі туру закінчились із рахунком 1-1. Поєдинки в Луцьку та Кривому Розі ще й мали однаковий сценарій: одна з команд відкриває рахунок з пенальті в кінці зустрічі, інша на останніх хвилинах його зрівнює. Навряд чи нічийним результатом залишився задоволений хоча б один учасник усіх трьох матчів. Металург та Кривбас явно не хотіли втрачати перемоги на останніх секундах, Арсенал та Волинь були націлені на три очки, а Карпати явно думали “якщо не в Говерли, то в кого?”. Про саму Говерлу і говорити нічого-перемога дозволила б ужгородцям покинути зону вильоту.

Яскраві гравці туру

Вже не вперше демонструє красиву гру Семір Штіліч. Чудова техніка, швидкість, футбольне мишлення, удар. Боснієць демонструє гру ідеального плеймейкера, здатного однією передачею загострити ситуацію. Усе це ще й виглядає доволі ефектно. Один тільки момент із асістом на Гладкого можна переглядати декілька разів. Безумовно хороше придбання, яке додає яскравості українському чемпіонату.

Вийшов із тіні і Роман Безус. 4 очки за системою гол+пас в одному матчі, хай і проти відвертого аутсайдера, в УПЛ не так часто набирають. Головне для юного таланта Ворскли досягти стабільності та зіграти не гірше у наступному турі.

Потішив ефективністю Нікола Калініч, який проявив свій бомбардирський клас, оформивши дубль. Відзначився в турі й харківсько-бразильський дует Шавьєр-Тайсон. На рахунку обох гол+пас. Єдиним, проте переможним та красивим голом потішив Еліс Бакай із Чорноморця.

Окремої уваги заслуговує Дмитро Трухін із Говерли. Весь матч цей гравець буквально шматував фланг суперника і таки зміг досягти свого, віддавши гольову передачу.

Гравці-розчарування туру

Першим розчаруванням став Василь Кобін. Це навіть не стало несподіванкою. Давід Таргамадзе возив правого захисника Шахтаря по флангу, як хотів. Не дивно, що вже у перерві Кобін поле покинув. Цілком ймовірно, що скоро Василь покине і склад Шахтаря. В тому ж поєдинку за протилежну команду на тій же позиції в рази краще зіграв Богдан Бутко…

Наступним розчаруванням стала оборона Дніпра у повному складі. Здавалося б часи епічних помилок тандему Чеберячко-Мандзюк пройшли. Але їм знайшлась достойна заміна у вигляді усієї четвірки захисників. Навіть, п’ятірки. У матчі із Зорею напривозили всі. І Стрініч, якого постійно обігрували, і Мазух з Одібе та Мандзюком. Навіть Федецький, який вийшов на заміну, примудрився віддати гольову передачу супернику.

Як п’яте колесо до воза виглядав у грі своєї команди Лукас. Іспанець, схоже, надто любить не футбол, а себе у футболі. Постійний дриблінг, яким форвард ніби хоче сказати “спробуй відбери” завершується тим, що сам Лукас просто дарує м’яч супернику. Там, де вже можна пробивати, він іде у заяву обводку. Пробиває у скупчення суперників, коли можна віддати передачу. І врешті решт ці ж самі передачі адресує внікуди. Як наслідок-рекордний показник втрат м’яча в турі.

Які сюрпризи підготував нам наступний тур УПЛ, побачимо вже за тиждень.