Диванний скаут. Результати першого сезону.

Рубрику “Диванний скаут” я розпочав ще 20 червня 2013 року. Ідея з’явилась ще раніше. За півтора року героями рубрики стали вже вісім гравців. Час підбити певні підсумки “першого сезону” і подивитись, наскільки вдалим був диванний скаутінг у моєму виконанні.

Першим героєм рубрики став Джілоан Хамад. На той час півзахисник виступав за шведський клуб “Мальме”, демонстрував цікаву гру, і мав контракт, який закінчувався через півроку. Орієнтовна трансферна вартість гравця складала 2.5 млн. євро. Що змінилось з того часу? По-перше, Хамад переїхав у новий, набагато сильніший та престижній чемпіонат — Бундеслігу, підписавши, на правах вільного агента, контракт із “Хоффенхаймом”. По-друге, на жаль, заграти в новому клубі у Джілоана не вийшло. Зараз він бігає у регіональній лізі за “Хоффенхайм-2″.

Другим, хто “потрапив на олівець” рубрики, був Неманья Ніколіч. Форвард “Відеотона” з прекрасними бомбардирськими показниками. Ось у кого змінилось небагато. Він так само дуже результативний. Зараз у чемпіонаті Угорщини йому просто немає рівних: у 13 матчах Ніколіч забив 13 м’ячів. Найближчими до цього результату є декілька гравців, у яких лише по 6 голів на рахунку. Все ще дуже дивно, чому на цього нападника не звернув увагу хоча б клуб із більш серйозного східноєвропейського чемпіонату.

Наступним героєм (а тоді він справді був героєм) “Диванного скаута” став молодий ганець Ебенезе Ассіфуа. На момент потрапляння в поле мого зору, цей футболіст став кращим бомбардиром ЧС серед гравців до 20 років. І якраз переїхав із рідної Гани до швейцарського “Сьону”. Про що, думаю, не жалкує жодна із сторін. Трансферна вартість Ассіфуа за рік виросла більш, ніж у два рази (з 500 тис. євро до 1.3 млн.). За свій новий клуб ганець зіграв 27 матчів, забив 9 м’ячів та віддав 4 результативні передачі. Серйозна травма, отримана перед сезоном, не дозволила Ассіфуа зіграти у 13 поєдинках своєї команди. Що суттєво позначилось на результатах “Сьона”, який наразі посідає лише 8 місце серед 10 команд чемпіонату Швейцарії.

Еміль Ларсен все ще виступає у складі данського “Оденсе”. Цілком можливо, що грати за цей колектив йому залишилось не довго. Ходять чутки про те, що реактивним півзахисником зацікавились “Вердер” та “Нюрнберг”. Враховуючи, що “Оденсе” зараз знаходиться у зоні вильоту, перехід Ларсена стає ще більш ймовірним. Тим більше, що зараз його рівень набагато вище рівня партнерів по команді, що не надто сприяє розвитку футболіста.

Матія Сірок перейшов із фарм клубу “Горіца” в основний клуб “Лаціо”. І відправився назад. Ловити щось у “Пармі”, де основним правим захисником є гравець збірної Кассані, безглуздо. Та й підпирають італійського ветерана македонець Рістовскі та Андреа Рісполі, які наразі теж сильніші, ніж Сірок. Тому, з цього орендного колообігу словенцю треба вибиратись. І чим швидше, тим краще для його професійного зростання.

Сімеон Славчев пішов слідами Джілоана Хамада, переїхавши у сильніший чемпіонат. Правда, не в Німеччину, а в Португалію. За непогані гроші у 2.5 млн євро. І так само не заграв. У Славчева навіть не було шансів в основній команді. Його відразу відрядили виступати у “Спортінг Б”, де він поки що провів на полі лише 153 хвилини у 3 матчах. Будемо сподіватись, що талант “нового Лемпарда” не погасне, і він ще зможе заявити про себе на повну.

Рекомендував я українським клубам придивитись до такого данського гравця, як Каспер Куск. Не придивились. А дарма. Ось “Твенте” не тільки помітив, а й не пошкодував заплатити 600 тис. євро за цього виконавця. Починав Куск сезон, як основний правий вінгер команди, потім отримав травму, і тепер конкурує за місце в основі з юним мексиканським талантом Хесусом Короною.  Але не думаю, що він шкодує про перехід з датського “Ольборга” до наразі третьої команди Ерадивізії.

Вже традиційно для форвардів “Диванного скаута” продовжує наводити шороху у своєму клубі Крістіан Гіткьяєр. Він став другим бомбардиром чемпіонату Норвегії, забивши 15 м’ячів. Це не надто допомогло його клубу. “Хогесунд” фінішував лише одинадцятим, набравши вдвічі менше очок, ніж “Мольде”, що став переможцем чемпіонату. Навряд чи результативний нападник захоче залишитись у своєму теперішньому клубі. Як мінімум, можна прогнозувати його перехід в один із клубів-лідерів норвезького футболу. Хоча, прогнози — річ невдячна. Та й у голову футболіста не залізеш, щоб дізнатись, що він з цього приводу думає.

Якщо підбивати загальні підсумки першого сезону “Диванного скауту”, то можна говорити про певні успіхи. Зокрема, половина героїв рубрики перейшли до сильних чемпіонатів: Хамад у Бундеслігу, Славчев до Португалії, Куск в Ерадивізію, а Сірок в “серію А”. Правда, більш-менш заграти в новій команді поки що вдалося лише Куску. У решти гравців не тільки не падає рівень майстерності, але й спостерігається прогрес.

Тому, можна сказати, що ідея “диванного скаутінгу” себе виправдала. Це дуже цікаво з точки зору пізнання футбольної географії. А також розуміння роботи скаутських служб європейських клубів. Та й загалом процес приносить багато задоволення. А перехід героя рубрики у більш-менш серйозний клуб ще більше. Тому, незабаром розпочнеться і другий сезон “Диванного скаута”.

Ви можете залишити коментар, чи посилання на Ваш сайт.


Залишити коментар

Щоб мати можливість додавати коментарі, Ви маєте авторизуватись.