Іспанське фіаско. Логічна нелогічність

фіаско Іспанії

Десь так ця ситуація зі збірною Іспанії на цьогорічному чемпіонаті світу з футболу і виглядає. Здавалося б: чемпіони світу, Європи, володарі усіх трофеїв, яких тільки можна. Не тільки у збірній, але й у клубах. І тут така “радість”. У двох матчах втрачений шанс на вихід з групи, забито лише один м’яч з “лівого” пенальті і пропущено аж сім. Однак, якщо аналізувати цю ситуацію зараз, то подібна ситуація виглядає дуже логічно і прогнозовано. “Заднім числом” всі розумні, ось і я трошки помудрую.

Що завадило збірній Іспанії показати звичну тріумфальну ходу по турніру?

1. Старість — не радість. Я не скажу, що всі гравці у іспанців пенсіонери, ні. Тут грає роль сукупність двох факторів: жоден із лідерів команди не став молодше, а навантаження протягом сезону не зменшилось. Хаві, Алонсо, Піке, Ін’єста та компанія провели непростий сезон, граючи повністю у всіх турнірах. Залізним організмом не володіє ніхто, а коли не дають навіть трошки перепочити, знаходити у собі сили дедалі важче.  Навіть у товариських поєдинках, турне та інших, скажімо так, розважальних матчах, суперстар зараз не мають спокою. Всі хочуть побачити зірок і прописують це у контрактах. Ось і отримуємо ми збірну з гравців, які відпахали на повну сезон і замість відпустки отримали найважливіший турнір. У місці, де неймовірна спека і доводиться грати в полудень. А твій організм звик, що це вже вечір. Завданнячко для термінатора, не менше. А іспанці усього лише люди.

2. Мотивуй – не мотивуй… Важко знаходити додаткову мотивацію, якщо вже виграв усе, що придумали у футбольному світі. І чемпіонат Європи, і світу, і Лігу Чемпіонів, і ще багато турнірів, які іспанські збірники можуть називати “дріб’язком”. Кому повинен щось доводити той же Хаві? Чи Ін’єста? Якщо хтось сумнівається у їх високому рівні, то це його проблеми, як сказав би Аршавін. І тут цей фактор мотивації накладається на перший фактор серйозної втоми. Снігова куля збільшується і рухається далі…

3. Прогнозованість. Наступати на граблі ігрового стилю “тікі-така” вже не в тренді. Ще з минулого року, коли “Барселона” отримала добрячого стусана від “Баварії”. Тепер вже всі навчились грати проти таких команд і створювати їм відчутні проблеми аж до повного декласування. На етапі групового відбору для збірної Іспанії не знайшлось когось, хто б подав тривожний дзвіночок. І Вісенте дель Боске сподівався, що й далі все пройде гладенько. Ну хіба що Дієго Косту взяв для легкої різноманітності. Але, перевагу має той, у кого більше варіантів дій. Суперник завжди знає, як зіграє Іспанія, вона вже аж надто стилізована до дрібниць. Іспанцям важко визначити, як зіграє суперник, та й особливо не потрібно, коли вони опираються виключно на традиційний стиль. Ось тут і насолили команді Дель Боске голандці та чилійці. Снігова куля проблем скотилась із гори, щоразу збільшуючись у розмірах, і просто розчавила збірну Іспанії.

Відкидаючи — пропонуй. Критикувати можуть всі, це не мішки тягати. Які ж реальні виходи були для іспанців? Це можна було побачити в заключному матчі проти Австралії. Це Мата, Хуанфран, Касорла, Вілья, Фабрегас. Резерв іспанців, який за своїм рівнем суттєво вище основних складів більшості команд на цьому ЧС. Скажу відверто, мені абсолютно не подобається побудова гри команди через 100% незмінну основу. Особливо, якщо її не змінюють у випадку провалу. Якщо виліт одного чи кількох гравців з цієї “основи” являє собою катастрофу для тренера. Такий собі стиль Зіко, коли він був тренером збірної Бразилії.

Я розумію, якщо це середнячок, у якого ледве набирається гравців на пристойний стартовий склад, а решта суттєво їм поступаються у майстерності. Але ж ні, на лавці сидять зірки світового футболу. Здавалося, той випадок, коли у тренера не повинно бути проблем, крім “кого ж поставити, вони всі неймовірного рівня виконавці”. Однак, максимально ефективно ресурс Вісенте дель Боске не використав. Тепер вже йому це пригадають усі, кому не лінь.

Футбол не знає умовного способу, тому ми ніколи не дізнаємось, що трапилося б, якби проти Чілі ті Нідерландів вийшли ті ж виконавці, що проти Австралії. Трохи голодніші до перемог і трофеїв (якщо бути точнішим, до особистої участі в їх здобутті). Трохи менш втомлені, молодші, сповнені бажання зіграти креативно.

Але, сталося те, що сталося. І в цьому теж є свій плюс. На ЄВРО-2016, скоріш за все, ми побачимо суттєво змінену Іспанію. Принаймні, хочеться в це вірити. А поки що можна насолоджуватись цим несподіваним чемпіонатом, де важко визначити фаворита і щось прогнозувати.

Ви можете залишити коментар, чи посилання на Ваш сайт.


Залишити коментар

Щоб мати можливість додавати коментарі, Ви маєте авторизуватись.