Футбольні балачки №2

Аїла Юссуф

Нічого особливого поки що у футболі не відбувається. Особливо в українському. Тому знову мій футбольний блог поповнюється ессе на футбольну тему.

Хоча, точніше, не відбувається нічого глобального. А справи щоденні виглядають не менш цікаво. Чергове інтерв’ю Олексія Бабиря, наприклад. Особисто я постійно читаю між рядків “я класний футболіст, але мене чомусь ніхто не хоче”. От ріс собі хлопець, в 19 років прийшов у “Волинь”. В першій лізі викликав симпатію. Все таки, шість пенальті заробив на собі. Так не давали вже йому забити. Не його це справа. Віталій Володимирович ситуацію зрозумів, перевів на фланг півзахисту. І результат від цього був. А потім Бабир натиснув на гальма. В 23 роки зупинитись у прогресі, коли ти і так не Ройс, Неймар або Гьотце… Для футболу це самогубство. Ось і не хоче тепер Олексія навіть “Бєлшина” з Бобруйська. А в цьому клубі чимало українців пограло. В своє задоволення і з результатом непоганим.

А ось ще одна річ, яка спричинила мікровибух. “Металіст” веде переговори з “Динамо” по оренді Юссуфа. Тепер ще раз, і повільно. Один із лідерів чемпіонату хоче орендувати гравця, який виступає за аутсайдера першої ліги “Динамо-2″. І має вік 29 років. І оцінюється у 500 тис. євро. І явно не буде основним. Тепер, увага, запитання: навіщо? Орендувати немолодого, вже списаного гравця-легіонера для лавки? Це навіть безглуздіше, ніж оренда “Динамо” Лукаса з “Карпат”. Щоб там не казали, але це явно не робота Аренсена. Данський фахівець надає перевагу перспективній молоді, а не списаним гравцям із нижчих ліг. А ось “Металіст” продовжує діяти за принципом “головне, щоб не українець, і не молодше 27″. На мій погляд не найкраща стратегія.

Також говорять про перехід Романчука у “Ворсклу”. Не знаю, як потрібно працювати з Олександром, щоб реанімувати його. До рівня того гравця, який справив враження на всю країну своїм дебютом за збірну. 7 років тому. А здається, що це було вчора. Черговий колись молодий та перспективний гравець, який таким і залишився у 29 років. Суворі реалії українського футболу: помітив топ-клуб, підписав, промаринував на лавці та в орендах. От і казочці кінець, а хто брав участь, той вже не футболіст. Печаль-біда.

В Англії як завжди веселощі. Що подобається в англійському футболі — це непередбачуваність та боротьба до кінця. Ніколи не знаєш, чим що закінчиться. Недавно “Челсі” обіграв “Ман Сіті”? А ось вони взяли реванш у кубку. “Ліверпуль” граючись розгромив “Арсенал”? А ось він, новий матч і перемога лондонців з рахунком 2-1. Команди не здаються, повертаються в гру програючи два м’ячі. І грають до фінального свистка, не зважаючи на рахунок. Ось той футбол, який захоплює та приваблює.

Київське “Динамо” підіймає бойовий дух перед “Валенсією”. Вісім сухих м’ячів у ворота болгарського “Любімца”. Тепер цей клуб точно став любімцем, які мінімум для однієї київської команди. Шість голів від українців — це тішить. Забити половину від цього у ворота “Валенсії” — взагалі шикарно. Кравець, до речі, не відзначився. Тримає тепер м’ячі в запасі для свого “любімца” з Іспанії.

До речі, про Іспанію. “Реал” граючись розібрався з “Хетафе”. І ось вже на вершині турнірної таблиці відразу три команди. У кожної в графі очки велике і красиве число “60″. Як ніколи цікава в плані боротьби за чемпіонство Прімера в цьому сезоні. А на протилежному полюсі таблиці продовжує тонути “Бетіс”. Учасник плей-офф Ліги Європи на останній позиції у своєму чемпіонаті.

Ось такі футбольні думки у мене сьогодні. Залишайте із справжнім футболом.

Ви можете залишити коментар, чи посилання на Ваш сайт.


Залишити коментар

Щоб мати можливість додавати коментарі, Ви маєте авторизуватись.