ФК Волинь. Підсумки сезону

Сезон завершився і потихеньку почали підводити підсумки. Ряд футбольних інтернет-ресурсів уже опублікували відповідні статті. Що стосується “Волині”, то більшість матеріалів зроблені з акцентом на проблеми організаційного та фінансового характеру. Однак, не можна ігнорувати суто футбольну складову.

Літнє міжсезоння наповнене зборами в найкращих умовах. Цілий ряд новачків. Декларуються амбітні цілі. Сезон розпочинається вдома із дербі. Волинь веде гру агресивно, у кращих своїх традиціях, багато атакує, створює моменти. Трохи губиться новачок Даніель Суботіч, який сідає надто глибоко. На його позицію постійно виходить Сергій Пилипчук і марнує момент за моментом. Врешті – решт Карпати за це карають. Лучани продовжують гнути свою лінію, зрівнюють рахунок і ледве не виривають перемогу. Загалом – непоганий матч, враховуючи 5 новачків у старті. Однак, чим викликана така гра? Слабкістю Карпат чи силою перебудованої Волині?

У наступних турах була отримана відповідь. Карпати вдома ганебно поступились Іллічівцю з рахунком 1-5. А Волинь більше не показувала тієї гри, що в першому матчі. Лучани стали грати відверто другим номером, часто забуваючи навіть про контратаки. Погана ідея, враховуючи, що відверто атакуючих команд в УПЛ не так багато. А ті, що є, рівнем значно переважають Волинь. Тому, донецький Шахтар, київське Динамо та дніпропетровський Дніпро без особливих проблем лучан обіграли. Ефективною тактика гри другим номером стала лише проти Чорноморця та Металіста (і то лише у першому колі).

Саме проблема тактичної гнучкості часто не дозволяла Волині здобувати результат. У матчі із Зорею трапився проблиск, однак впевнено здобувши перевагу у 2 м’ячі лучани взялись за старе, повністю віддавши ініціативу супернику. В цьому ж матчі яскраво проявилась ще одна проблема – Анатолій Демяненко помиляється із замінами, випускаючи не тих гравців і не в той час. Випускати важкого таранного форварда при грі на контратаках – відверто не найкраща ідея.

Тактична криза яскраво проявилась у матчі з Іллічівцем. Гра другим номером проти дисциплінованої команди Миколи Павлова завершилась тим, чим і повинна була завершитись. Нульовою нічиєю. За весь матч на дві команди був створений лише один гольовий момент. Створений захисником маріупольців, який підсковзнувся і подарував м’яч Суботічу. Продовжилося все у матчі з Таврією. Кримчани теж зовсім не збирались летіти усією командою в атаку на чужому полі. У результаті знову гра без моментів з боку Волині, яка цього разу завершилась ще печальніше. Гості скористались стандартним положенням і здобули перемогу.

Ось і ще одна проблема у лучан, просто парадоксальна. Схоже, що увагу стандартним положенням тренерський штаб вирішив не приділяти взагалі. В результаті сильна сторона Волині стала її слабкою стороною. Навіть для Шахтаря, який більше полюбляє розіграші низом не стало проблемою забити лучанам після подачі з кутового. А стандарти у виконанні Волині часто не несли гостроти взагалі.

Варто згадати і дуже неоднозначні кадрові рішення. Не потрапили у заявку на сезон стабільні гравці основи, які дуже добре себе зарекомендували у Волині – лівий захисник Леандро та центральний захисник Ян Масло. Як показала практика, болгарські виконавці, що їх замінили, виглядали набагато слабше. А на позиції лівого захисника у підсумку ще й залишився лише один гравець, виліт якого викликав неймовірні проблеми. А хто ці проблеми створив? Сам тренерський штаб, який залишив сильного виконавця поза заявкою, включивши туди тих, хто жодного разу так і не вийшов на поле.

Здавалось, що на зимове міжсезоння план робіт визначено. Додати в тактичній різноманітності, зокрема розробити домашній варіант гри першим номером. Підтягнути гру на стандартах. Підвищити зіграність колективу. Попрацювати над старою проблемою команди – реалізацією гольових моментів.

А що ми побачили? Звичайно, хтось може говорити про фінансові труднощі. Але ж Волинь провела три повноцінних тренувальних збори у шикарних умовах! Чого не скажеш про Арсенал і Таврію, наприклад, які обмежились одним та втратою цілого ряду гравців, у той час як лучани своїх виконавців зберегли. Однак, хорошої роботи на зборах так і не провели. Інколи рішення тренерського штабу взагалі викликали шок. Першим матчем у міжсезоння для лучан став поєдинок із сильнішим суперником із чемпіонату Туреччини – Генчербірлігі. Важко знайти логіку – у турків вже за тиждень був перший матч чемпіонату, вони проводили завершальний спаринг і перебували у відмінених кондиціях. У той час, коли лучани лише вийшли із відпустки. Як наслідок – розгром 5-0, зіпсований настрій і абсолютна відсутність інформативності такого спарингу для тренерського штабу.

Результати подібної діяльності стали яскраво проявлятись навесні. Шахтар дозволив зіграти собі з Волинню так, як із командами першої ліги. “Ви заб’єте скільки зможете, а ми скільки захочем”. Лучани забили один, а суперники обмежились чотирма, особливо не напружуючись. З Динамо допомогли уникнути такої ж долі погодні умови, які не надто сприяли футболу. Відверто безпомічно виглядала Волинь проти Зорі. Підкреслив цю безпомічність Металіст, який забив м’яч вже на першій хвилині гри і спокійно контролював її перебіг до самого фінального свистка. А гості навіть у більшості не змогли завдати хоч одного небезпечного удару по воротах. Невдалі матчі продовжувались, і коли над лучанами познущалась ще й Таврія, яка не завжди нашкрібала гравців навіть на заявку, терпіння луснуло. Одночасно у керівництва клубу та Анатолія Демяненка. За взаємною згодою контракт з тренером було розірвано.

Проте, дати якийсь миттєвий результат таке рішення не могло. Команду очолив Анатолій Пісковець. І відразу ж подивував. За його словами в матчі з Металургом із Запоріжжя важливо було не пограти. Не програти – це непоганий варіант для матчу із Шахтарем. Але з командою, яка вже оформила собі путівку у першу лігу грати на нульову нічию? Варто подякувати Богу, що цю нічию вдалось відстояти. І знову лучани жодного разу не пробили по воротах суперника. Після наступного невиразного матчу з донецьким Металургом, де Волинь примудрилась не забити пенальті, в повітрі відчутно запахло першою лігою.

Ось тут власники команди заворушились і прийняли, мабуть, єдине правильне рішення. Хто зможе справитись із ситуацією без зарплати, сучасної бази і купою інших проблем? Той, хто вже не раз був у такій ситуації і з успіхом із неї виходив. Головним тренером Волині знову призначили Віталія Кварцяного.

Вже у першому матчі були відчутні зміни. Справжній волинський футбол, максимальна спортивна агресія, націленість на ворота суперника. Однак, у Волині і раніше була проблема з реалізацією моментів. А після 1.5 року матчів другим номером майже без ударів команда нагадувала тигра який жив декілька років у зоопарку, а потім був випущений у дику природу. Вміння вполювати здобич просто зникло. У той час, як Арсенал спокійно грав у власне задоволення. Волинь атакувала – гості забивали. І лише наприкінці матчу лучани забили гол. З 19 ударів по воротах лише один приніс успіх. “Вище голови не стрибнеш” сказав після матчу Сергій Сімінін. Яка деградація – до приходу Анатолія Демяненка у Волині була безпрограшна серія у матчах із Арсеналом (1-1, 1-0, 0-0). Яка змінилась на безвиграшну (0-3, 1-1, 1-3).

Усе мало вирішитись в Ужгороді. Всі активні вболівальники Волині окупували різноманітні транспортні засоби і прибули на виїзд у повній бойовій готовності. Однак, приводів для радості не було довго. В атаці лучан виділялись лише Бікфалві та Кінаш, однак їх удари для Бабенка проблемою не стали. А вже на початку другого тайму Мірко Райчевіч відкрив рахунок у матчі. А потім червону отримав Ян Масло. Ситуація для прояву волинського характеру. Шумахер заробив штрафний, а далі спрацювала одна з награних комбінацій. Віталій Кварцяний полюбляє несподівані розіграші штрафних ударів, такі як напівнавіс-напівудар, або пас низом. Застосовуються вони, як правило, у крайніх випадках, коли нічого не виходить. Для суперника, який очікує від високої команди навісу такі розіграші стають справжнім одкровенням. Ось і тепер захисники Говерли спостерігали, як Душан Савіч красиво у дотик переправляє м’яч під поперечину після передачі Бікфалві. Далі лучани змогли вистояти проти шквалу навісів у власний штрафний майданчик і зберегли прописку у прем’єр-лізі. Після гри трапився такий несамовитий шквал емоцій, ніби Волинь виграла Лігу Чемпіонів.

Справжня непідробна радість гравців та вболівальників збереженню прописки у еліті. Ось чим завершився сезон, на який декларувалось бажання потрапити в Лігу Європи. Разом із сезоном, схоже, завершилась ще одна ера в історії Волині, цього разу дуже коротка. Цілком можливо, що в наступний сезон лучани підуть уже із новим власником клубу.

Ви можете залишити коментар, чи посилання на Ваш сайт.


Залишити коментар

Щоб мати можливість додавати коментарі, Ви маєте авторизуватись.