Роздуми про 23 тур УПЛ

UPLРозпочався тур матчем Зоря-Чорноморець. Команди потішили доволі непоганою якістю гри. На жаль, поєдинок пройшов повз увагу багатьох (п’ятниця, майбутнє “українське классико”), але подивитись було на що. Зоря вже традиційно пропустила безглуздий гол після подачі зі стандарту. Скільки разів тренер команди Вернидуб не заявляв, що так пропускати не можна — висновків у грі поки не видно. Фонтанелло дозволили пробити ногою після подачі кутового, як наслідок — швидкий гол.

Господарі увімкнули перевірений метод — Ідахор витягав захисників за собою, залишаючи простір для Даніло та Хомченовського. Результатом став маленький футбольний шедевр від бразильця. Знаходячись в кутку і під опікою двох захисників, Даніло легко їх обіграв, прокинув повз третього і виклав м’яч Хомченовському. Дмитру залишалось влучити у ворота, що він і зробив. Великий привіт гравцям, які захищались у Чорноморця. Двоє не змогли втримати Даніло, ще п’ятеро не закрили Хомченовського у штрафному майданчику.

Вцілому, закономірна нічия, хоча ближче до закінчення матчу Зоря відчутна підтисла одеситів.

Іллічівець-Кривбас. За прогнозованим сценарієм пройшов поєдинок. Обидві команди діють прагматично, компактно у захисті, розраховуючи на швидкий вихід із оборони. У першому таймі було багато боротьби та дрібних фолів, а на завершення команди таки потішили глядачів голом. Швидкий розіграш стандарту, Федорчук зробив ривок за спиною Бутка, вискочив на ворота і відправив м’яч над голкіпером.

У другому таймі Кривбас доволі швидко залишився у меншості, за другу жовту був вилучений Прийомов. Іллічівець повноцінно такою ситуацією на скористався, маріупольці в основному намагались пробивати за дальніх та середніх дистанцій. А гості ледве не забили на контратаці, проте Бартуловіч пробив у стійку.

Загалом, доволі закономірна перемога команди з Кривого Рогу, яка вже вкотре демонструє уміння долати несприятливі обставини.

Металург З – Арсенал. Банер запорізьких вболівальників найбільш точно характеризує цю гру. “Немає слів”. Команди за весь матч лише одного разу обмінялись гострими моментами. Рудика не влучив у ворота, перекидаючи Реву, а Одібе пробив у поперечину.  Металургу вже особливо нічого не потрібно, а зібраному в останній момент Арсеналу не вистачає зіграності.

Дніпро-Ворскла. Початок матчу нагадував те Дніпро, яке ми мали змогу бачити рік тому. Просто неймовірна нервовість у захисних діях. Стандарті положення у виконанні Ворскли постійно викликали метушню у штрафному майданчику, захисники не могли акцентовано винести м’яч. Така нервовість отримала логічне завершення в середині тайму. Після прострілу Маркоскі з правого флангу, Онжей Мазух зіграв на випередження, відправивши м’яч у дев’ятку воріт своєї команди.

Після цього дніпряни прокинулись і забили м’яч у відповідь. Який, проте, не зарахували через офсайд, якого не було. Чи то лінійний арбітр порахував передачею відскок м’яча від стійки воріт, чи просто недогледів. Тим не менше, Дніпро не зупинився і створив ще один хороший момент, протягом якого двічі виручив Долганський. Далі пробивав вище воріт Селезньов і знову рятував полтавчан голкіпер. Загалом, дніпряни могли забивати тричі, однак не вдалося

У другому таймі проблеми захисту при стандартах у Дніпра продовжились. Дивом Громов не влучив у вже порожні ворота. Далі продовження бенефісу Долганського і ще один пропущений господарями гол. Знову гра на випередження після передачі з флангу. Це виправився за свій промах Громов. Далі Ворскла могла забивати третій, проте після удару Кривошеєнка врятував Лаштувка. Завершився матч таки голом Дніпра. Джуліано та Матеус розіграли комбінацію, яких не вистачало протягом усього матчу.

Загалом, у Хуанде Рамоса в останніх поєдинках намітився план роботи на найближчий час. Це реалізація моментів та надійність гри у захисті. А Ворскла може бути задоволеною здобутими очками.

Металіст-Волинь. Гол на старті поєдинку прирік вболівальників до споглядання не найкращого видовища. Харків’яни вже традиційно відчули, що можуть легко здобути результат, та заспокоїлись. Лучани, в плани яких не входило пропускати на першій хвилині, не знали, що робити. Гри в атаці у Волині не спостерігається уже давно. Два голи на рахунку Еріка Бікфалві, який матч проти Металіста пропускав. Без румуна гості не змогли навіть завдати небезпечного удару здалеку, який міг би втілитись у гол на мокрому газоні. Загалом, господарі провели матч у енергозберігаючому режимі, не дозволивши Волині створити хоча б щось.

Металург Д-Карпати. Перед початком поєдинку прогнозувалась велика кількість голів. Все таки, обидві команди недорахувались ряду провідних виконавців захисту. Пропускали матч Жовтюк, Пластун, Даушвілі, Худобяк, Морозюк, Воловик та Голайдо. Однак, навряд чи можна було очікувати ситуації, коли всі м’ячі влетять у ворота однієї команди. Карпати виглядали просто безпорадно, а Металург впевнено і агресивно діяв у атаці, відводячи гру подалі від власних воріт. Воно і не дивно, при відсутності основних оборонців. Забивши три м’ячі на всі смаки, господарі на завершення потішили шедевральним ударом Польового. Абсолютно заслужене тотальне домінування Металурга і зрозумілий стан Ніколая Костова.

Таврія-Говерла. Після трьох успішних матчів, в яких Таврія змогла взяти очки, команда повернулась у свій попередній стан. Кримчани були такі ж самі безпорадні, як у першому поєдинку весни проти Карпат. Тренер Говерли Олександр Севідов нарешті знайшов чудове рішення проблеми з доставкою м’ячів форвардам. На позицію найкращого асистента Трухіна, який не може грати через травму, був відправлений Євген Макаренко. У допомогу йому була надана капітанська пов’язка. І зі своїм завданням Євген впорався на всі сто. Дві гольові передачі забезпечили перемогу Говерлі. Варто відмітити традиційну активність Міщенка і його гарматні постріли.

Динамо-Шахтар. Просто “апогей нашого апофеозу”. Немає сенсу розповідати про особливий статус цього протистояння, він усім відомий. І цього разу, гра виправдала очікування. Динамо мобілізувало усі внутрішні ресурси і змогло дати бій Шахтарю. Однак, врешті-решт, порядок таки подолав спонтанність. Гості розігрували фірмові комбінації, у яких гравці просто відчували один одного. Все швидко, точно, красиво. Кияни ж діяли у іншому стилі: настирні Ярмоленко та Гусєв мали загострювати флангами. Саме цей дует і спорудив гол на десятій хвилині. Відзначимо, що передача Гусєва свого адресата не знайшла, а Ярмоленко зіграв на добиванні.

Шахтар же діяв у іншому ключі. Гравці команди постійно передачами під себе просто викочували м’яч під удар абсолютно вільним партнерам. Жодних перешкод у Тайсона, який влучив у поперечку. Так само у Мхітаряна, якому ніхто не заважав пробити. І нарешті останній гол. Едуардо навіть не дивиться, куди робить передачу. Він знає, що там має бути гравець. В цей же час абсолютно непомітний Луіс Адріано продовжує відтягувати на себе захисників.

Загалом, Динамо слід ще працювати над командною взаємодією та реалізацією моментів. Шахтар шліфував ці складові протягом років, а кияни лише на початку шляху. Хоча, промахи Ідейє це не виправдовує.

Ви можете залишити коментар, чи посилання на Ваш сайт.


Залишити коментар

Щоб мати можливість додавати коментарі, Ви маєте авторизуватись.