ФК Волинь. Підсумки осінньої частини сезону

Перед початком сезону команду поповнив ряд новачків, яких дуже нахвалював головний тренер. Стартувала Волинь із принципового матчу – Галицько-Волинське дербі на власному полі. Це був один із небагатьох матчів, які сподобались. Весь матч лучани володіли ініціативою, створили безліч моментів, однак змушені були відігруватись і задовольнитись нічиєю.

Позитивної оцінки заслуговують також матчі проти одеського “Чорноморця” на виїзді та харківського “Металіста” вдома. В обох ситуаціях добре спрацювала захисна тактика з націленістю на контратаки. Однак, застосувати цей прийом в інших матчах, особливо домашніх, відверто проблематично. Явно відчувається криза тактичних варіантів – немає побудови домашньої гри, коли потрібно вести гру та атакувати, а не відсиджуватись у захисті.

Однак, Анатолій Демяненко, схоже, є прихильником надзвичайно обережної гри і надає перевагу втримуванню результату, а не його розвитку. У матчі із луганською “Зорею” така тактика призвела до втрати перемоги. Відверто володіючи перевагаю, волиняни вели 2-0, в кінці матчу відверто притиснулись до власних воріт і пропустили двічі. У матчі із “Говерлою” знову довелося спостерігати відверто не домашню модель гри від “Волині”. Утримання результату у матчі проти аутсайдера (хай навіть доволі вмотивованого та із симатичною грою) завершилось вилученням одного із лідерів команди – Еріка Бікфалві.

Окремі поєдинки відверто розчарували. У матчі проти “Таврії” лучани геть нічого не змогли продемонструвати. “Шахтар” та “Динамо” просто не помітили “Волинь” на своєму шляху. На матч проти “Іллічівця” команда вийшла без бажання виграти і зіграла неймовірно нудну нульову нічию. Друге в сезоні Галицько-Волинське дербі завершилось провалом – лучани пропустили вже на першій хвилині матчу, допустивши просто дитячу помилку. Чому немає концентрації та настрою на дербі? Настрій та бажання було помітно у матчі зі Чорноморцем, але забити бодай 1 гол не вдалося.

Бліда та академічна гра, де більше уваги приділяється захисту, не сприяє аншлагу на трибунах. Нормою для луцького “Авангарду” стала цифра у 4-5 тисяч відвідувачів. Безумовно, тренерському штабу є над чим задуматись.

Неоднозначно виглядають і розрекламовані на старті сезону новачки. Особливо не тішать грою болгарські захисники – Петар Занєв та Валентін Ілієв Іванов. Перший відзначається постійними провалами на своєму лівому фланзі та дуже невдалими підключеннями до атаки, які зазвичай закінчує безадресними навісами. Валентін Ілієв ніколи не був надійним захисником (це доводить перегляд його матчів у румунському чемпіонаті). Та і взагалі не зрозуміло, як гравець із таким досвідом (32 роки) допускається відверто дитячих помилок (остання в матчі із “Чороморцем” призвела до виходу суперника 1 на 1, із “Шахтарем” Іванов привіз аж три м’ячі) і вибиває м’яч куди подалі у ситуаціях, коли можна спокійно віддати передачу партнеру.

Вадим Панас після підписання контракту взагалі доволі швидко зник із поля зору, не потрапляючи в заявку ні основи, ні дубля. Нігерійський грузин Овонікоко має потенціал, однак щоб його розкрити, потрібно знайти гравцю позицію на полі. Поки що гра молодого нападника виглядає, як броунівський рух молекули по футбольному полю, який приносить куди менше користі, ніж можна. Та й взагалі, навіщо потрібно брати легіонера, коли є свої Бабир та Павлов, чому б не дати їм шанс?

Позитивно можна оцінити трансфери Максима Старцева, Еріка Бікфалві та Даніеля Суботіча. Досвідчений голкіпер частенько рятував команду, а також доволі грамотно керував обороною. В тих матчах, де на воротах стояв Старцев, захисники діяли дуже впевнено, маючи за спинами надійного партнера. Бікфалві став тим організатором гри, якого так бракувало “Волині”. На рахунку румуна 3 голи та 4 результативні передачі. Суботіч доволі непогано почав сезон, однак не відчуваючи серйозної конкуренції, розслабився.

Анатолій Демяненко поскаржився вкінці сезону на недостатність кваліфікованих гравців. Однак, більшість футболістів основи запрошувалось у команду саме Анатолієм Васильовичем. Навіщо було брати гравців із низькою кваліфікацією? Поки що, до гри “Волині” є дуже багато питань. Позиція у турнірній таблиці після 18 турів – єдине, що тішить на даний момент. Зважаючи на божевільну щільність (від 7 позиції, яку зараз займає команда, до чотирнадцятої, яку посідають “Карпати” усього 4 очки), зимою тренерському штабу слід добряче попрацювати. Зокрема, актуальними видаються наступні завдання:

1. Підсилення флангів атаки (Насонов, Пилипчук, орендований Аржанов та травмований Лопес – усе що на даний момент є у команди). Цю проблему цілком можна вирішити навіть за рахунок власної молодіжки (Олексій Бабир, Артем Щедрий, Сергій Подригуля, Роман Жук). Артему вже точно час спробувати себе у першій команді.

2. Пошук забивного форварда. Суботіч та Савіч забили усього по 3 м’ячі кожен. І тут можна пробувати власну молодь (Павлов, Хомченко).

3. Кадрова чистка. Гравці, які не грають, або не відповідають певному рівню, мають покинути команду. Ігор Скоба, Олег Герасимюк, Вадим Панас, Валентин Іванов, Петар Занєв займають чуже місце у заявці.

4. Створення домашньої моделі гри, більш атакуючої та агресивної. Інакше перемоги на рідному стадіоні так і залишаться рідкістю – в УПЛ першим номером на виїзді грає мінімум команд. Та й пересічний вболівальник, який не є відданим фанатом, не захоче піти на матч після відвідування заколисуючого матчу Волинь-Таврія чи Волинь-Ворскла. Про те, який осад лишається після поєдинків типу Волинь-Зоря чи Волинь-Говерла і говорити не треба.

Ви можете залишити коментар, чи посилання на Ваш сайт.

1 коментар к “ФК Волинь. Підсумки осінньої частини сезону”



Залишити коментар

Щоб мати можливість додавати коментарі, Ви маєте авторизуватись.