Зимуємо з інтригою

Нарешті в УПЛ дочекались серйозної інтриги у боротьбі за другу позицію. На жаль, інтрига виникла не через вихід ряду команд на високий рівень. Серйозно додав у своїй грі “Дніпро”, у той час, як “Динамо” та “Металіст” переживають кризу жанру. Обрана Хуанде Рамосом стратегія почала приносити результат, хоча ще рік тому у це мало хто вірив. Почала прогресувати як команда вцілому, так і окремі гравці. Якщо раніше дніпряни виїзджали на індивідуальній майстерності Коноплянки та Калініча, то зараз являють собою монолітний і боєздатний колектив, з якого не випадає жоден гравець. Команда уже не мучиться, а грає у футбол. Надзвичайно потужно виглядає ланка півзахисту. Тут і досвідчений, і майстерний Ротань, який не тільки виконує великий обсяг чорнової роботи, а й асистує і забиває сам. І Джуліано, який нарешті адаптувався та розкрився повністю, і Євген Коноплянка. Є варіанти і в лінії атаки: Матеус, Зозуля (який видає, мабуть, кращий сезон у кар’єрі), Нікола Калініч. Команді все ще не вистачає стабільності в захисті, однак і в цій ланці відчутний прогрес. Цілком можливо, що зимової перерви буде достатньо, щоб виправити і ці проблеми.

Яскраво ілюструють прогрес “Дніпра” і результати у єврокубках. Ні “ПСВ”, ні “Наполі”, ні непоступливий АІК не завадив команді Рамоса (а її тепер можна так називати, оскільки помітна тренерська рука) зайняти перше місце у групі ЛЄ. Апетит приходить під час їжі, тому “Дніпро” цілком може замахнутись на місце у Лізі Чемпіонів на наступний сезон, і виглядає фаворитом у боротьбі за другу сходинку УПЛ.

Традиційний представник України в ЛЧ, київське “Динамо”, виглядає куди печальніше. Літом в команду влили свіжої крові у вигляді нових гравців. І ціна цієї крові була незвично висока, як для “Динамо”. Проте, такі дороговартісні вливання не допомогли. Зі скрипом кияни у “фірмовому” стилі вишкрябували перемоги на останніх хвилинах, змушуючи вболівальників пити валідол. Здавалося, що новим спонсором киян стала фармацевтична компанія, яка за рахунок такої гри підвищує рівень реалізації продукції. Терпіння не безмежне (та й хто буде терпіти, коли при повному домашньому стадіоні команда відверто грає на утримання результату, обороняючись всією командою?), тож “сьомінському футболу” сказали “давай, до побачення”.

У “Динамо” фактично відбувається революція, і не слід чекати, що вона відбудеться швидко та безболісно. Вже стало відомо, що ряд гравців команду покинуть. Враховуючи, що і наявних кадрових ресурсів киянам було відверто недостатньо, слід очікувати приходу великої групи гравців. Підсилення потребує цілий ряд позицій. Фланги захисту у більшості матчів являють собою прохідний двір. Фланги атаки представлені фактично двома гравцями: Гусєвим та Ярмоленко, які пашуть на три фронти, і після кількох десятків матчів просто не витримують навантаження. Чомусь мало довіряють бразильцю Дуду, який виглядає доволі перспективно. Центр захисту теж не відзначається надійністю, варіантів із нападниками обмаль (Ідейє не відчуває конкуренції і знижує до себе вимоги).

Коротше кажучи, обсяг роботи, яку слід виконати Олегу Блохіну просто величезний. І з ним просто фізично нереально справитись за час зимової перерви. Тому, “Динамо”, скоріш за все буде проходити той важкий період становлення, який минулого року проходив “Дніпро”.

У харківському “Металісті” теж відчувається певна криза жанру. Доволі відчутним є цілий ряд проблем. Перша полягає у тому, щоб втримати своїх лідерів. Талановиті латиноамериканці приїхали на континент не для того, щоб просто пограти у футбол. Це вони і у себе вдома могли робити. Фінансова сторона, звичайно, відіграє важливу роль – у Бразилії стільки не заробиш. Але і спортивні амбіції у гравців теж наявні. Багатьох уже не влаштовує просто поповнювати колекцію бронзи, а інших трофеїв не передбачається. Саме за трофеями пішов із “Металіста” Марко Девіч. А повноцінної заміни цьому гравцю так і не знайшлось. Українізований серб міг і партнерам підіграти, і сам забивав чимало, і на заміну виходив вдало. Зараз такого джокера у команді немає. Не надто бажає лишатись у Харкові Тайсон. Відразу після приходу цього гравця до “Металіста” було помітно, що він куди більше викладається у єврокубках, ніби кажучи “ну купіть мене, хто-небудь!”. В УПЛ Тайсон частенько грав у півноги. І не тільки він. Подібна ситуація призвела до того, що президент клубу Олександр Ярославський пообіцяв одягти гравцям спідниці та відправити на окружну.

Наступна проблема має вигляд ліміту для легіонерів. Якщо послухати представників “Металіста”, то складається враження що цей ліміт існує виключно для харківської команди, і проблема з українськими гравцями не піддається вирішенню. Ситуація доволі абсурдна. Це все одно, що Ви йдете по дорозі, бачите дерево, і замість того, щоб просто обійти, впираєтесь в нього і стоїте. Українські гравці у “Металісті” досягли вже серйозного футбольного віку, що робить харківську команду “найстарішою” в УПЛ. Середній вік інших трьох лідерів чемпіонату на 2 роки менший. Цей факт вже став об’єктом жартів з боку вболівальників, які рекомендують Мирону Маркевичу укласти контракти з гравцями, які закінчили кар’єру років 5-10 тому.

Жарти-жартами, а проблеми слід вирішувати. “Металіст” цього сезону виглядає гірше, ніж попереднього, хоча до цього демонстрував стабільний та стрімкий прогрес у грі. Зимою є над чим працювати, інакше можна залишитись не те що без місця в ЛЧ, а і без традиційної бронзи.

Ви можете залишити коментар, чи посилання на Ваш сайт.


Залишити коментар

Щоб мати можливість додавати коментарі, Ви маєте авторизуватись.